веретено
ВЕРЕТЕ́НО, а, с.
1. Ручне знаряддя для прядіння – тонка паличка з видовженими загостреними кінцями і потовщенням посередині.
Зараз вихопила у матері гребінь і почала прясти – аж хурчить веретено (Г. Квітка-Основ'яненко);
Прядуть на прядках молодиці й дівчата, баби на веретенах (А. Головко);
* У порівн. – Крутимся, Корнюшо? – Як веретено, як веретено у піст (М. Стельмах);
// Основна частина прядильних машин, за допомогою якої закручуються і намотуються нитки.
Тисячі крутились веретен – нитку витягали сирову (М. Рудь).
2. Стрижень, що є віссю обертання частин різних механізмів.
Веретено сепаратора обертається в кулькових підшипниках і знизу спирається на сталеву кульку (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)