веретено
ВЕРЕТЕ́НО, а, с.
1. Ручне знаряддя для прядіння – тонка паличка з видовженими загостреними кінцями і потовщенням посередині.
Зараз вихопила у матері гребінь і почала прясти – аж хурчить веретено (Г. Квітка-Основ'яненко);
Прядуть на прядках молодиці й дівчата, баби на веретенах (А. Головко);
* У порівн. – Крутимся, Корнюшо? – Як веретено, як веретено у піст (М. Стельмах);
// Основна частина прядильних машин, за допомогою якої закручуються і намотуються нитки.
Тисячі крутились веретен – нитку витягали сирову (М. Рудь).
2. Стрижень, що є віссю обертання частин різних механізмів.
Веретено сепаратора обертається в кулькових підшипниках і знизу спирається на сталеву кульку (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- веретено — верете́но іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- веретено — -а, с. 1》 Ручне знаряддя для прядіння у вигляді тонкої палички з видовженими загостреними кінцями і потовщенням посередині. || Основна частина прядильних машин, за допомогою якої закручуються і намотуються щітки. 2》 Стрижень, що являє собою вісь обертання частин різних механізмів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- веретено — У минулому простий дерев'яний пристрій для ручного прядіння; теп. рухома деталь прядильних, крутильних і мотальних машин, за допомогою якої здійснюється закручування та намотування оброблюваного продукту. Універсальний словник-енциклопедія
- веретено — Верете́но, -на, -ну; -те́на, -те́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- веретено — ВЕРЕТЕ́НО, а, сер. 1. Ручне знаряддя для прядіння, що становить собою тонку паличку з видовженими загостреними кінцями і потовщенням посередині. Словник української мови в 11 томах
- веретено — Веретено, -на с. 1) Веретено для пряденія. Чуб. VII. 410. Вас. 201. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. Рудч. Ск. І. 178. На сорочку не напряла, веретін не було. Г. Барв. 45. Названія частей веретена въ Лебед. Словник української мови Грінченка