1. Словник української мови Грінченка

веретено

Веретено, -на

с.

1) Веретено для пряденія. Чуб. VII. 410. Вас. 201. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. Рудч. Ск. І. 178. На сорочку не напряла, веретін не було. Г. Барв. 45. Названія частей веретена въ Лебед. у.: острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце, зарубка послѣ нея — шийка, конецъ — п'ятка. (Залюбовск.). Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — черево, зарубка послѣ нея — затинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — кочальце, конецъ — гуска. Шух. І. 148.

2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гузка (Вас.

153) и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника (Шух. І. 257), снувалки (МУЕ. ІІІ. 15), човника (Шух. І. 258), шпулера (МУЕ. ІІІ. 14), прядки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жорен (Шух. І. 146), млина ручного (Шух. I. 103), — водяного и вітряка (Kolb. І. 61; Мик. 481), круга гончарського (Вас. 179, Шух. І. 360 — 262) и пр. ум. верете(і)нце, веретенечко.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. веретено — верете́но іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. веретено — -а, с. 1》 Ручне знаряддя для прядіння у вигляді тонкої палички з видовженими загостреними кінцями і потовщенням посередині. || Основна частина прядильних машин, за допомогою якої закручуються і намотуються щітки. 2》 Стрижень, що являє собою вісь обертання частин різних механізмів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. веретено — ВЕРЕТЕ́НО, а, с. 1. Ручне знаряддя для прядіння – тонка паличка з видовженими загостреними кінцями і потовщенням посередині. Зараз вихопила у матері гребінь і почала прясти – аж хурчить веретено (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. веретено — У минулому простий дерев'яний пристрій для ручного прядіння; теп. рухома деталь прядильних, крутильних і мотальних машин, за допомогою якої здійснюється закручування та намотування оброблюваного продукту. Універсальний словник-енциклопедія
  5. веретено — Верете́но, -на, -ну; -те́на, -те́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. веретено — ВЕРЕТЕ́НО, а, сер. 1. Ручне знаряддя для прядіння, що становить собою тонку паличку з видовженими загостреними кінцями і потовщенням посередині. Словник української мови в 11 томах