верещання —
вереща́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
верещання —
-я, с. Дія за знач. верещати і звуки, утворювані цією дією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
верещання —
ВЕРЕЩА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. вереща́ти і звуки, утворювані цією дією. До нас донеслося чиєсь нестямне верещання (Панас Мирний); Чулося грайливе верещання дівчат (А. Шиян); Що довше Явдоха говорила, то більше її голос переходив у верещання (Валерій Шевчук).
Словник української мови у 20 томах
верещання —
див. звучання
Словник синонімів Вусика
верещання —
КРИК (сильний різкий звук голосу), ПО́КРИК розм., ГУК розм., РЕ́ПЕТ розм., ЗІПА́ННЯ розм., ФУК діал.; СКРИК (раптовий, уривчастий); ГРИ́МАННЯ (погрозливий звук); ЛЕ́МЕНТ, ЛЕМЕНТУВА́ННЯ (перев. з плачем); ВИСК, ВЕ́РЕСК, ВЕРЕСКОТНЯ́ розм., ВЕРЕЩА́ННЯ розм.
Словник синонімів української мови
верещання —
ВЕРЕЩА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вереща́ти і звуки, утворювані цією дією. До нас донеслося чиєсь нестямне верещання (Мирний, IV, 1955, 375); Чулося грайливе верещання дівчат (Шиян, Гроза.., 1956, 243).
Словник української мови в 11 томах
верещання —
Вереща́ння, -ня с. Рѣзкій крикъ, визгъ.
Словник української мови Грінченка