верещання
ВЕРЕЩА́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. вереща́ти і звуки, утворювані цією дією.
До нас донеслося чиєсь нестямне верещання (Панас Мирний);
Чулося грайливе верещання дівчат (А. Шиян);
Що довше Явдоха говорила, то більше її голос переходив у верещання (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)