верещака
ВЕРЕЩА́КА¹, и, ч. і ж., розм.
Той (та), хто багато верещить.
Десь коло штурвала прикипів лоцман Гриша. Десь у трюмі пильнують Віктор і Юрчик зо два десятки зістеризованих [істеричних] верещак (П. Загребельний);
Малий верещака цілу ніч кричить, мабуть, хлопчик хворий або вередує (із журн.).
ВЕРЕЩА́КА², и, тільки ж.
Страва із свинячої грудинки.
Масна була, корінням заморським міцно приперчена, верещака з чорносливом грецьким та свининою свійською (Н. Королева);
Подаючи на стіл, верещаку посипають зеленню петрушки (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)