верещака

вереща́ка

-и, ч. і ж.

1》 Той (та), хто багато верещить.

2》 тільки ж. Страва із свинячої грудинки.

Значення в інших словниках

1. верещака — вереща́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. верещака — ВЕРЕЩА́КА¹, и, ч. і ж., розм. Той (та), хто багато верещить. Десь коло штурвала прикипів лоцман Гриша. Десь у трюмі пильнують Віктор і Юрчик зо два десятки зістеризованих [істеричних] верещак (П.  Словник української мови у 20 томах
3. верещака — див. крикливий  Словник синонімів Вусика
4. верещака — КРИКУ́Н (той, хто часто й багато кричить), ВЕРЛА́НЬ розм., ЗІПА́КА розм.; ГОРЛА́НЬ розм., ГОРЛА́Й розм., ГОРЛОПА́Н розм., ГОРЛОДЕ́Р розм., ГОРЛА́Ч розм. (той, хто кричить на все горло); ГАРИ́КАЛО розм. (той, хто сердито покрикує); ВЕРЕСКУ́Н розм.  Словник синонімів української мови
5. верещака — ВЕРЕЩА́КА, и, ч. і ж. 1. Той (та), хто багато верещить. 2. тільки ж. Страва з свинячої грудинки. Подаючи на стіл, верещаку посипають зеленню петрушки (Укр. страви, 1957, 155).  Словник української мови в 11 томах
6. верещака — Верещака, -ки м. Крикунъ, пискунъ.  Словник української мови Грінченка