вернути —
верну́ти 1 дієслово доконаного виду рухати; перекидати; нестримно рухатися великою масою; зводити розмову до чого-небудь; складати провину на кого-небудь верну́ти 2 дієслово недоконаного і доконаного виду повернути...
Орфографічний словник української мови
вернути —
Верну́ти. Повернутися, приїхати звідкись. Перебуваючі за границею на відпустці обов'язані зараз вернути до краю і вступити в свої обов'язки, скоро лиш держава розпічне яку війну (Б., 1895, 1, 4) // порівн. пол. wrócić — повернутися, приїхати звідкись; рос. вернуть — повернути, віддати.
Українська літературна мова на Буковині
вернути —
I верну, вернеш, недок. і док. 1》 тільки недок., перех. і неперех. З силою рухати вперед; пересувати, перекидати. 2》 тільки недок., неперех. Нестримно рухатися великою масою. 3》 тільки недок., перех. і неперех., перен. Зводити розмову до чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вернути —
ВЕРНУ́ТИ¹, верну́, ве́рнеш, недок. і док. 1. тільки недок., що, чим. Із силою рухати вперед; пересувати, перекидати. Кинулась Орися матір відірвати [від Тимохи], а Тимоха чим запопаде, тим і верне: і горшками, і мішками (А.
Словник української мови у 20 томах
вернути —
(аж) з душі́ ве́рне. 1. Дуже несмачний, нудотний. Зварила мені жінка тої локшини, солодке, нудне, з душі верне, а їм, нічого не вдієш (М. Коцюбинський). 2. Не подобається, викликає велику огиду; осоружний.
Фразеологічний словник української мови
вернути —
ПЕРЕВО́ДИТИ на кого-що і без додатка (змінювати об'єкт розмови), ЗВО́ДИТИ, ЗВЕРТА́ТИ, ВЕРНУ́ТИ на когощо, до чого (спрямовувати розмову в бажаному напрямі). — Док.: перевести, звести́, зверну́ти.
Словник синонімів української мови
вернути —
ВЕРНУ́ТИ¹, верну́, ве́рнеш, недок. і док. 1. тільки недок., перех. і неперех. З силою рухати вперед; пересувати, перекидати. Кинулась Орися матір відірвати, а Тимоха чим запопаде, тим і верне: і горшками, і мішками (Свидн.
Словник української мови в 11 томах
вернути —
Вернути, -ся см. вертати, -ся.
Словник української мови Грінченка