вершити

Верши́ти, вершу́, -ши́ш, -ша́ть

Значення в інших словниках

1. вершити — верши́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вершити — (доводити до кінця) кінчати, закінчувати, завершувати, вивершувати; П. здійснювати.  Словник синонімів Караванського
3. вершити — I в`ершити-шить, -шать, недок., мисл. Пересуватись по верхівках дерев (про білку та ін. хутрових звірів). II верш`ити-шу, -шиш, недок., перех. 1》 Доводити до кінця, закінчувати робити верх, покрівлю. || Укладати верх стогу, скирти певним способом. 2》 Здійснювати, завершувати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вершити — 1. див. подвизатися, верховодити, приказувати 2. це сіно на возі  Словник чужослів Павло Штепа
5. вершити — ВЕРШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., що. 1. Робити верх, покрівлю на будівлі. А коли вже й покрівлю вершити зачали, прийшов до мене наш різьбяр (І. Муратов); // Укладати верх стогу, скирти, копиці певним способом. У тих гонах дівчата вершили копиці.  Словник української мови у 20 томах
6. вершити — див. діяти  Словник синонімів Вусика
7. вершити — ГРЕ́БІНЬ (верхнє ребро двосхилого даху), КО́НИК, ВЕРШИ́ЛО діал. Мов чорногуз, маячив (Зарічний) на високому гребені даху (Я. Баш); Голуби спурхнули вгору, повсідалися на конику будинку (Ю. Збанацький).  Словник синонімів української мови
8. вершити — ВЕРШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., перех. 1. Доводити до кінця, закінчувати робити верх, покрівлю. А коли вже й покрівлю вершити зачали, прийшов до мене наш різьбяр (Мур., Бук. повість, 1959, 38); // Укладати верх стогу, скирти певним способом. Скирта.  Словник української мови в 11 томах
9. вершити — Вершити, -шу, -шиш гл. Завершать, заканчивать. Вершіть у стозі, бо нема на возі. Ном. 2) Насыпать чего либо въ сосудъ выше краевъ.  Словник української мови Грінченка