вестибюль —
вестибю́ль іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
вестибюль —
[веистиеб'ул'] -л'а, ор. -леим, м. (ў) -л'і, р. мн. -л'іў
Орфоепічний словник української мови
вестибюль —
-я, ч. Значних розмірів переднє прохідне приміщення у громадській будові або в деяких житлових будинках.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вестибюль —
ВЕСТИБЮ́ЛЬ, я, ч. Велике переднє прохідне приміщення в громадських, рідше житлових, спорудах, станціях метро і т. ін. Я увійшов у вестибюль палацу, – високі стрільчасті вікна підіймалися з обох боків, оленячі, лосячі роги...
Словник української мови у 20 томах
вестибюль —
вестибю́ль (франц. vestibule, від лат. vestibulum – вхід) переднє приміщення у громадських, рідше житлових будинках.
Словник іншомовних слів Мельничука
вестибюль —
ВЕСТИБЮ́ЛЬ, я, ч. Значних розмірів переднє прохідне приміщення у громадській будові або у деяких житлових будинках. У вестибюлі вокзалу було порожньо (Дмит., Розлука, 1957, 120); Широкі, довгі коридори і вестибюлі були застелені килимами та килимовими доріжками (Руд., Вітер.., 1958, 107).
Словник української мови в 11 томах
вестибюль —
(фр. < лат. — передня) Просторе вхідне приміщення громадської споруди, житлового палацу або багатого особняка, яке знаходиться перед залом або анфіладою парадних кімнат. Часто зв'язувалось з головними сходами для підйому на інші поверхи і мало гардероб.
Архітектура і монументальне мистецтво