вигадування —
вига́дування 1 іменник середнього роду додумування; фантазування вига́дування 2 іменник середнього роду заощаджування
Орфографічний словник української мови
вигадування —
I -я, с. Дія за знач. вигадувати I. II -я, с. Дія за знач. вигадувати II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вигадування —
ВИГА́ДУВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. вига́дувати¹. Підняло [парубоцтво] проміж себе іграшки та сміхотню, раді, що докупки зібрались, то – вигадування, неначе колись їм було на вечорницях (Г.
Словник української мови у 20 томах
вигадування —
ВИГА́ДУВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. вига́дувати¹. Підняло [парубоцтво] проміж себе іграшки та сміхотню, раді, що до купки зібрались, то — вигадування, неначе колись їм було на вечорницях (Кв.-Осн., II, 1956, 116). ВИГА́ДУВАННЯ², я, с. Дія за знач. вига́дувати².
Словник української мови в 11 томах
вигадування —
Вигадування, -ня с. Выдумываніе.
Словник української мови Грінченка