вигадування

ВИГА́ДУВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. вига́дувати¹.

Підняло [парубоцтво] проміж себе іграшки та сміхотню, раді, що до купки зібрались, то — вигадування, неначе колись їм було на вечорницях (Кв.-Осн., II, 1956, 116).

ВИГА́ДУВАННЯ², я, с. Дія за знач. вига́дувати².

Значення в інших словниках

1. вигадування — вига́дування 1 іменник середнього роду додумування; фантазування вига́дування 2 іменник середнього роду заощаджування  Орфографічний словник української мови
2. вигадування — I -я, с. Дія за знач. вигадувати I. II -я, с. Дія за знач. вигадувати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигадування — ВИГА́ДУВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. вига́дувати¹. Підняло [парубоцтво] проміж себе іграшки та сміхотню, раді, що докупки зібрались, то – вигадування, неначе колись їм було на вечорницях (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. вигадування — Вига́дування, -ння; -вання, -вань і -ваннів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. вигадування — Вигадування, -ня с. Выдумываніе.  Словник української мови Грінченка