вигадування
ВИГА́ДУВАННЯ¹, я, с.
Дія за знач. вига́дувати¹.
Підняло [парубоцтво] проміж себе іграшки та сміхотню, раді, що докупки зібрались, то – вигадування, неначе колись їм було на вечорницях (Г. Квітка-Основ'яненко);
Не треба уявляти творення слів як штучне їх вигадування (з наук.-попул. літ.).
ВИГА́ДУВАННЯ², я, с., розм.
Дія за знач. вига́дувати².
Будучи студенткою, дівчина обмежувала себе в їжі, щоб заощадити певні кошти. Проте таке вигадування тільки нашкодило її здоров'ю (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)