вигадування
ВИГА́ДУВАННЯ¹, я, с.
Дія за знач. вига́дувати¹.
Підняло [парубоцтво] проміж себе іграшки та сміхотню, раді, що докупки зібрались, то – вигадування, неначе колись їм було на вечорницях (Г. Квітка-Основ'яненко);
Не треба уявляти творення слів як штучне їх вигадування (з наук.-попул. літ.).
ВИГА́ДУВАННЯ², я, с., розм.
Дія за знач. вига́дувати².
Будучи студенткою, дівчина обмежувала себе в їжі, щоб заощадити певні кошти. Проте таке вигадування тільки нашкодило її здоров'ю (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вигадування — вига́дування 1 іменник середнього роду додумування; фантазування вига́дування 2 іменник середнього роду заощаджування Орфографічний словник української мови
- вигадування — I -я, с. Дія за знач. вигадувати I. II -я, с. Дія за знач. вигадувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вигадування — Вига́дування, -ння; -вання, -вань і -ваннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вигадування — ВИГА́ДУВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. вига́дувати¹. Підняло [парубоцтво] проміж себе іграшки та сміхотню, раді, що до купки зібрались, то — вигадування, неначе колись їм було на вечорницях (Кв.-Осн., II, 1956, 116). ВИГА́ДУВАННЯ², я, с. Дія за знач. вига́дувати². Словник української мови в 11 томах
- вигадування — Вигадування, -ня с. Выдумываніе. Словник української мови Грінченка