вигадувати

ВИГА́ДУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВИ́ГАДАТИ, аю, аєш, док., що.

1. Думаючи, міркуючи, знаходити якесь рішення, додумуватися до чого-небудь.

Втупивши очі у вогонь, Верига сидів перед мечетом і вигадував кару на голову панів (П. Панч);

Дідона вигадала грище, Еней щоб веселіший був, І щоб вертівся з нею ближче, І лиха щоб свого забув (І. Котляревський);

Яць вигадав спосіб обходитися зовсім без її помочі (І. Франко);

Як я не сушив собі голови, не міг нічого путнього вигадать (В. Винниченко);

// Створювати, винаходити що-небудь нове, те, чого раніше не було.

Брати у батьківській жили старій оселі, .. Але з-між них один Усе, було, пісні вигадує веселі (М. Рильський);

Напослідок винайшли дзиґарі вежові. Хто й як перший вигадав це диво – незвісно (М. Коцюбинський);

Мишуня встиг вигадати цілком універсальну машину, яка рубатиме вугілля (Ю. Яновський).

2. Говорити, описувати те, чого немає і не було, створювати в уяві.

Правда, Наришкін щодня привозив цікаві вісті, більшість яких сам же він і вигадував, аби лише заспокоїти і розважити царствуючих осіб та жіноцтво (П. Кочура);

Хлопець увійшов у хату та й каже: – Тітко! казав дядько, щоб я оті сухі дрова переносив у хату, бо дощ намочить. Він це навмисне вигадав, щоб попа трохи під піччю провчити (з казки);

– Ви ще не знаєте мого Вову. Він великий фантазер і мрійник. Як що вигадає, то потім певен, ніби так і справді було (М. Трублаїні);

// на кого. Говорити неправду, зводити наклеп.

Розсердились старша й середуща [сестри] та й стали казна-що вигадувать і наговорювать на меншу (О. Стороженко).

3. тільки недок. Виявляти примхи; вередувати.

Як почала вигадувати: і те не добре, і се не гаразд, – дайте такого, що й не знаю якого (Сл. Гр.);

А там ще як почнуть [дочки] вигадувати свої витребеньки (І. Нечуй-Левицький).

◇ (1) По́роху не ви́гадає (не ви́думає) – неспроможний додуматися до чого-небудь, здогадатися про щось; некмітливий.

Командував нами капітан, з тих, що пороху не вигадає, колишній солдафон з унтер-офіцерів (із журн.);

– Так, ти пороху не видумаєш: коли чогось не знаєш, завжди плетеш усякі дурниці, чим винагороджуєш себе за свою обмеженість і нездогадливість (з газ.);

(2) Ще що ви́гадай (ви́думай, зроби́ і т. ін.)! – уживається для вираження несхвалення, осуду або заперечення чого-небудь.

– От ще що вигадай! Йди так, покажись такою... Дрантям та латтям скорiш уразиш панськi очi (Панас Мирний);

– Сину! Що це з тобою сталося? Чого ти чепляєшся [чіпляєшся] до молоді ні за що ні про що? – Еге! Чепляєшся. Ще що, мамо, вигадайте! (І. Нечуй-Левицький);

– Який тебе дурень бив, ще що вигадай! Приснилось? (І. Багряний).

ВИГА́ДУВАТИ², ую, уєш, недок., ВИ́ГАДАТИ, аю, аєш, док., що, розм.

Заощаджувати на чому-небудь, скорочувати видатки, шлях, час і т. ін.; намагатися дістати з чого-небудь прибуток, користь.

Добре знайома з усіма горішанами, вона з того вигадувала велику користь (Панас Мирний);

– Взяти напрямок ген на той хутірець, що темніє на видноколі, і таким чином вигадати не менш як чотири кілометри (О. Донченко);

Де яку копійку вигадаєш, позичиш дещицю – і в Київ (з публіц. літ.).