вигадувати

ВИГА́ДУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВИ́ГАДАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Думаючи, міркуючи, знаходити якесь рішення, додумуватися до чого-небудь.

Втупивши очі у вогонь, Верига сидів перед мечетом і вигадував кару на голову панів (Панч, Гомон. Україна, 1954, 15);

Дидона вигадала грище, Еней щоб веселіший був, І щоб вертівся з нею ближче, І лиха щоб свого забув (Котл., І, 1952, 47);

Яць вигадав спосіб обходитися зовсім без її помочі (Фр., II, 1950, 227);

// Створювати, винаходити що-небудь нове, те, чого раніше не було.

Брати у батьківській жили старій оселі,.. Але з-між них один Усе було пісні вигадує веселі (Рильський, Поеми, 1957, 27);

Напослідок винайшли дзигарі вежові. Хто й як перший вигадав це диво — незвісно (Коцюб., III, 1956, 7);

Мишуня встиг вигадати цілком універсальну машину, Яка рубатиме вугілля (Ю. Янов., II, 1954, 144).

2. Говорити, описувати те, чого немає і не було, створювати в уяві.

Правда, Наришкін щодня привозив цікаві вісті, більшість яких сам же він і вигадував, аби лише заспокоїти і розважити царствуючих осіб та жіноцтво (Кочура, Зол. грамота, 1960, 164);

Хлопець увійшов у хату та й каже: — Тітко! казав дядько, щоб я оті сухі дрова переносив у хату, бо дощ намочить. Він це навмисне вигадав, щоб попа трохи під піччю провчити (Укр.. казки, 1951, 382);

— Ви ще не знаєте мого Вову. Він великий фантазер і мрійник. Як що вигадає, то потім певен, ніби так і справді було (Трубл., І, 1955, 104);

// на кого. Говорити неправду, робити наклеп.

Розсердились старша й середуща [сестри] та й стали казна-що вигадувать і наговорювать на меншу (Стор., І, 1957, 63);

Як скажена собака бігає [Параска] по дворах, по хатах та вигадує на мене таке, що й купи не держиться (Н.-Лев., II, 1956, 16).

3. тільки недок. Виявляти примхи; вередувати.

Як почала вигадувати: і те не добре, і се не гаразд, — дайте такого, що й не знаю якого (Сл. Гр.);

А там ще як почнуть [дочки] вигадувати свої витребеньки (Н.-Лев., І, 1956, 121).

ВИГА́ДУВАТИ², ую, уєш, недок., ВИ́ГАДАТИ, аю, аєш, док., перех. Заощаджувати на чому-небудь, скорочувати видатки, шлях, час і т. ін.; намагатися дістати з чого-небудь прибуток, користь.

Добре знайома з усіма горішанами, вона з того вигадувала велику користь (Мирний, IV, 1956, 213);

— Взяти напрямок ген на той хутірець, що темніє на видноколі, і таким чином вигадати не менш як чотири кілометри (Донч., І, 1956, 89).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигадувати — (описувати те, чого немає) видумувати, придумувати, вимишляти, фантазувати, мудрувати, (на основі відомого) імпровізувати, розм.: плести, плескати. Словник синонімів Полюги
  2. вигадувати — вига́дувати 1 дієслово недоконаного виду придумувати вига́дувати 2 дієслово недоконаного виду заощаджувати Орфографічний словник української мови
  3. вигадувати — Винаходити, видумувати, вимислювати, вимудровувати; (нереальне) фантазувати, химерити, химерувати; (витребеньки) ІД. вередувати. Словник синонімів Караванського
  4. вигадувати — [виегадуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  5. вигадувати — I -ую, -уєш, недок., вигадати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Думаючи, міркуючи, знаходити якесь рішення, додумуватися до чого-небудь. || Створювати, винаходити що-небудь нове, те, чого раніше не було. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вигадувати — ВИГА́ДУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВИ́ГАДАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Думаючи, міркуючи, знаходити якесь рішення, додумуватися до чого-небудь. Втупивши очі у вогонь, Верига сидів перед мечетом і вигадував кару на голову панів (П. Словник української мови у 20 томах
  7. вигадувати — див. думати; фантазувати Словник синонімів Вусика
  8. вигадувати — вига́дувати / ви́гадати таке́, що і в борщ не кри́шать. Говорити нісенітниці, дурниці. — От химерна Шумиха! Се вона все вигадує про мене таке, що і в борщ не кришать (Д. Мордовець). Фразеологічний словник української мови
  9. вигадувати — ВЕРЕДУВА́ТИ (поводити себе капризно, виявляти примхи), КАПРИЗУВА́ТИ, ВИГА́ДУВАТИ, ПЕРЕБИРА́ТИ, ГЕ́ДЗАТИСЯ розм., ГЕ́ДЗКАТИСЯ розм., КОВЕРЗУВА́ТИ (КАВЕРЗУВА́ТИ) розм., КОМИ́ЗИТИСЯ розм., МАРУ́ДИТИ розм., ВИТРЕБЕ́НЬКУВАТИ розм., ПЕРЕБЕ́НДЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  10. вигадувати — Вига́дувати, -дую, -дуєш; ви́гадати, -даю, -даєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. вигадувати — Вигадувати, -дую, -єш сов. в. вигадати, -даю, -єш, гл. 1) Выдумывать, выдумать, придумать. Дідона вигадала грище. Котл. Ен. І. 23. Глухий не почує, то вигода. посл. Учені люде вигадали такий струмент, що виміря кожну високість. Ком. І. 14. Словник української мови Грінченка