вигадування
ВИГА́ДУВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. вига́дувати¹.
Підняло [парубоцтво] проміж себе іграшки та сміхотню, раді, що до купки зібрались, то — вигадування, неначе колись їм було на вечорницях (Кв.-Осн., II, 1956, 116).
ВИГА́ДУВАННЯ², я, с. Дія за знач. вига́дувати².
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вигадування — вига́дування 1 іменник середнього роду додумування; фантазування вига́дування 2 іменник середнього роду заощаджування Орфографічний словник української мови
- вигадування — I -я, с. Дія за знач. вигадувати I. II -я, с. Дія за знач. вигадувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вигадування — ВИГА́ДУВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. вига́дувати¹. Підняло [парубоцтво] проміж себе іграшки та сміхотню, раді, що докупки зібрались, то – вигадування, неначе колись їм було на вечорницях (Г. Словник української мови у 20 томах
- вигадування — Вига́дування, -ння; -вання, -вань і -ваннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вигадування — Вигадування, -ня с. Выдумываніе. Словник української мови Грінченка