вигадування
вига́дування 1
іменник середнього роду
додумування; фантазування
вига́дування 2
іменник середнього роду
заощаджування
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вигадування — I -я, с. Дія за знач. вигадувати I. II -я, с. Дія за знач. вигадувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вигадування — ВИГА́ДУВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. вига́дувати¹. Підняло [парубоцтво] проміж себе іграшки та сміхотню, раді, що докупки зібрались, то – вигадування, неначе колись їм було на вечорницях (Г. Словник української мови у 20 томах
- вигадування — Вига́дування, -ння; -вання, -вань і -ваннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вигадування — ВИГА́ДУВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. вига́дувати¹. Підняло [парубоцтво] проміж себе іграшки та сміхотню, раді, що до купки зібрались, то — вигадування, неначе колись їм було на вечорницях (Кв.-Осн., II, 1956, 116). ВИГА́ДУВАННЯ², я, с. Дія за знач. вига́дувати². Словник української мови в 11 томах
- вигадування — Вигадування, -ня с. Выдумываніе. Словник української мови Грінченка