вигадування

Вигадування, -ня

с. Выдумываніе.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигадування — вига́дування 1 іменник середнього роду додумування; фантазування вига́дування 2 іменник середнього роду заощаджування Орфографічний словник української мови
  2. вигадування — I -я, с. Дія за знач. вигадувати I. II -я, с. Дія за знач. вигадувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигадування — ВИГА́ДУВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. вига́дувати¹. Підняло [парубоцтво] проміж себе іграшки та сміхотню, раді, що докупки зібрались, то – вигадування, неначе колись їм було на вечорницях (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. вигадування — Вига́дування, -ння; -вання, -вань і -ваннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вигадування — ВИГА́ДУВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. вига́дувати¹. Підняло [парубоцтво] проміж себе іграшки та сміхотню, раді, що до купки зібрались, то — вигадування, неначе колись їм було на вечорницях (Кв.-Осн., II, 1956, 116). ВИГА́ДУВАННЯ², я, с. Дія за знач. вига́дувати². Словник української мови в 11 томах