вигадько —
вига́дько іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
вигадько —
-а, ч., розм. Те саме, що вигадник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вигадько —
ВИГА́ДЬКО, а, ч., розм. Те саме, що вига́дник. – Ну, тату! Я не знала, що ви такий вигадько! Я зроду-звіку такого не вигадала б, як оце ви з Дрімайлом, – сказала Уляся (І.
Словник української мови у 20 томах
вигадько —
див. дотепний; розумний
Словник синонімів Вусика
вигадько —
ВИГА́ДНИК (той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою), ФАНТАЗЕ́Р, ВИГА́ДЬКО розм. Вжахнуло вчительку те, що сталося з ним, вчорашнім жартуном, вигадником (О. Гончар); — Він великий фантазер і мрійник.
Словник синонімів української мови
вигадько —
ВИГА́ДЬКО, а, ч., розм. Те саме, що вига́дник. [Цісар:] Яке добро, що ти до нас прийшов із "Тисячі й одної ночі" мов! Вигадько ти, як та Шехерезада (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 241).
Словник української мови в 11 томах
вигадько —
Вигадько, -ка м. Выдумщикъ. Ном. № 12623.
Словник української мови Грінченка