вигадько
ВИГА́ДНИК (той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою), ФАНТАЗЕ́Р, ВИГА́ДЬКО розм. Вжахнуло вчительку те, що сталося з ним, вчорашнім жартуном, вигадником (О. Гончар); — Він великий фантазер і мрійник. Як щось вигадає, то потім певен, ніби так і справді було (М. Трублаїні); Королева знала, що з нього неабиякий вигадько і веселун (переклад М. Лукаша). — Пор. витівни́к.
Словник синонімів української мови