вигадько

ВИГА́ДЬКО, а, ч., розм.

Те саме, що вига́дник.

– Ну, тату! Я не знала, що ви такий вигадько! Я зроду-звіку такого не вигадала б, як оце ви з Дрімайлом, – сказала Уляся (І. Нечуй-Левицький);

[Цісар:] Яке добро, що ти до нас прийшов із “Тисячі й одної ночі” мов! Вигадько ти, як та Шехерезада (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).

Значення в інших словниках

1. вигадько — вига́дько іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. вигадько — -а, ч., розм. Те саме, що вигадник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигадько — див. дотепний; розумний  Словник синонімів Вусика
4. вигадько — ВИГА́ДНИК (той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою), ФАНТАЗЕ́Р, ВИГА́ДЬКО розм. Вжахнуло вчительку те, що сталося з ним, вчорашнім жартуном, вигадником (О. Гончар); — Він великий фантазер і мрійник.  Словник синонімів української мови
5. вигадько — Вига́дько, -ка; -га́дьки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вигадько — ВИГА́ДЬКО, а, ч., розм. Те саме, що вига́дник. [Цісар:] Яке добро, що ти до нас прийшов із "Тисячі й одної ночі" мов! Вигадько ти, як та Шехерезада (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 241).  Словник української мови в 11 томах
7. вигадько — Вигадько, -ка м. Выдумщикъ. Ном. № 12623.  Словник української мови Грінченка