виганити

ВИ́ГАНИТИ, ню, ниш, кого.

Док. до га́нити.

[Стефан:] Ех ти, Божий бичок! Ти гадаєш, як в'язень, то вже його можна виганить, випаскудить із останнього? (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. виганити — ви́ганити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виганити — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
3. виганити — ВИ́ГАНИТИ, ню, ниш, перех. Док. до га́нити. [Стефан:] Ех ти, божий бичок! Ти гадаєш, як в’язень, то вже його можна виганить, випаскудить із останнього? (Вас., III, 1960, 300).  Словник української мови в 11 томах