виганьбити
ВИ́ГАНЬБИТИ, блю, биш; мн. ви́ганьблять; кого.
Док. до ганьби́ти.
Семен, було, мене і полає, і виганьбить, а часом і за чуприну таки гаразд покрутить (Ю. Федькович);
– В мене кінь засікся, так я перев'язував, щоб старшина не загледів та не виганьбив принародно (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)