виганьбити
ВИ́ГАНЬБИТИ, блю, биш; мн. ви́ганьблять; перех. Док. до ганьби́ти.
Семен було мене і полає, і виганьбить, а часом і за чуприну таки гаразд покрутить (Федьк., Буковина, 1950, 137);
— В мене кінь засікся, так я перев’язував, щоб старшина не загледів та не виганьбив принародно (Гончар, І, 1954, 276).
Словник української мови (СУМ-11)