виганьбити

ви́ганьбити

-блю, -биш; мн. виганьблять; перех.

Док. до ганьбити.

Значення в інших словниках

1. виганьбити — ви́ганьбити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виганьбити — ВИ́ГАНЬБИТИ, блю, биш; мн. ви́ганьблять; кого. Док. до ганьби́ти. Семен, було, мене і полає, і виганьбить, а часом і за чуприну таки гаразд покрутить (Ю. Федькович); – В мене кінь засікся, так я перев'язував, щоб старшина не загледів та не виганьбив принародно (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
3. виганьбити — ОСУ́ДЖУВАТИ (виявляти негативне, несхвальне ставлення до кого-, чогонебудь, висловлювати невдоволення), ЗАСУ́ДЖУВАТИ, СУДИ́ТИ, ГУ́ДИТИ, ОГУ́ДЖУВАТИ (ОБГУ́ДЖУВАТИ розм.), ГА́НИТИ, ПЛЯМУВА́ТИ, ОСУДЖА́ТИ рідше, ПЛЯМИ́ТИ рідше, ГАНЬБИ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
4. виганьбити — ВИ́ГАНЬБИТИ, блю, биш; мн. ви́ганьблять; перех. Док. до ганьби́ти. Семен було мене і полає, і виганьбить, а часом і за чуприну таки гаразд покрутить (Федьк., Буковина, 1950, 137); — В мене кінь засікся, так я перев’язував, щоб старшина не загледів та не виганьбив принародно (Гончар, І, 1954, 276).  Словник української мови в 11 томах
5. виганьбити — Ви́ганьбити, -блю, -биш гл. Изругать. Семен було мене і полає, і виганьбить. Федьк.  Словник української мови Грінченка