вигук —
-у, ч. 1》 Голосно викрикнуте, вигукнуте слово, фраза чи звук, який передає певне почуття. 2》 лінгв. Незмінна частина мови, яка служить для безпосереднього виявлення почуттів і вольових виявів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вигук —
ВИ́ГУК, у, ч. 1. Голосно викрикнуте слово, фраза, виданий звук, який передає певне почуття, емоцію. Вона [сусідка] трохи спізнилась... – Як! знову вона? – скрикнула Марта. Однак їй зараз стало досадно за вигук (М.
Словник української мови у 20 томах
вигук —
Клас слів, які служать для безпосереднього вираження різних емоцій, почуттів та волевиявлень, не називаючи їх; напр., ох! ах!, іч! тю! брр! леле! киш! та ін.
Універсальний словник-енциклопедія
вигук —
ВИ́ГУК (голосно вигукнуте слово, фраза або звук, який передає певне почуття), ВИ́КРИК, О́КЛИК, КРИК, ПО́КРИК, О́КРИК, ПО́КЛИК, ПО́ГУК. Назустріч підносяться очі й обличчя. Захоплені вигуки (М. Бажан); Без радісних співів і викриків..
Словник синонімів української мови
вигук —
ВИ́ГУК, у, ч. 1. Голосно викрикнуте, вигукнуте слово, фраза або звук, який передає певне почуття. Вона [сусідка] трохи спізнилась… — Як! знову вона? — скрикнула Марта. Однак їй зараз стало досадно за вигук (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
вигук —
Ви́гук, -ку м. Крикъ, выкрикъ. Козаків угледено.... вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків. МВ. ІІІ. 56, 130.
Словник української мови Грінченка