вигукувати —
вигу́кувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
вигукувати —
[виегукуватие] -уйу, -уйеиш
Орфоепічний словник української мови
вигукувати —
-ую, -уєш, недок., вигукнути, -ну, -неш, док., перех. і неперех. Голосно викрикувати слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вигукувати —
ВИГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГУКНУТИ, ну, неш, док., що і без прям. дод. Голосно викрикувати слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття, емоцію. Громада не розходилась цілий день: вигукувала та викрикувала аж до самого вечора...
Словник української мови у 20 томах
вигукувати —
див. кричати
Словник синонімів Вусика
вигукувати —
ВИГУ́КУВАТИ (дуже голосно раз у раз, час від часу вимовляти слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття), ГУКА́ТИ, ВИКРИ́КУВАТИ, ПОКРИ́КУВАТИ, ПОКЛИКА́ТИ, ПОКЛИ́КУВАТИ, ПОГУ́КУВАТИ, НАГУ́КУВАТИ, ВИКЛИКА́ТИ, ОКРИ́КУВАТИ рідше, ОКРИКА́ТИ рідше...
Словник синонімів української мови
вигукувати —
ВИГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГУКНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Голосно викрикувати слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття.
Словник української мови в 11 томах
вигукувати —
Вигукувати, -кую, -єш сов. в. вигукнути, -ну, -неш, гл. Выкрикивать, выкрикнуть, вскрикнуть. Ідуть вози із-за гори вискрипуючи, а за ними чумаченьки вигукуючи. Рудч. Чп. 48.
Словник української мови Грінченка