винахідник —
винахі́дник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
винахідник —
-а, ч. Той, хто винайшов або винаходить що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
винахідник —
ВИНАХІ́ДНИК, а, ч. Той, хто винайшов або винаходить що-небудь. Кому ж першому розпочати нову еру людськості (не рахуючи, розуміється, самого винахідника, який, звичайно, в даному випадку за реально існуючу істоту вважатися не може)? (В.
Словник української мови у 20 томах
винахідник —
див. розумний
Словник синонімів Вусика
винахідник —
ВИНАХІ́ДНИК, а, ч. Той, хто винайшов або винаходить що-небудь. [Шумейко:] А то ще зробив дощомір власної конструкції… [Вася (з повагою):] Значить, ви теж винахідник? (Мик., І, 1957, 435); У містечку Вороновиці жив винахідник літака О. Ф. Можайський (Цюпа, Україна.., 1960, 250).
Словник української мови в 11 томах