винахідник
ВИНАХІ́ДНИК, а, ч.
Той, хто винайшов або винаходить що-небудь.
Кому ж першому розпочати нову еру людськості (не рахуючи, розуміється, самого винахідника, який, звичайно, в даному випадку за реально існуючу істоту вважатися не може)? (В. Винниченко);
[Шумейко:] А то ще зробив дощомір власної конструкції... [Вася (з повагою):] Значить ви теж винахідник? (І. Микитенко);
День винахідника і раціоналізатора;
Заслужений винахідник.
Словник української мови (СУМ-20)