винахідник
ВИНАХІ́ДНИК, а, ч.
Той, хто винайшов або винаходить що-небудь.
Кому ж першому розпочати нову еру людськості (не рахуючи, розуміється, самого винахідника, який, звичайно, в даному випадку за реально існуючу істоту вважатися не може)? (В. Винниченко);
[Шумейко:] А то ще зробив дощомір власної конструкції... [Вася (з повагою):] Значить ви теж винахідник? (І. Микитенко);
День винахідника і раціоналізатора;
Заслужений винахідник.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- винахідник — винахі́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- винахідник — -а, ч. Той, хто винайшов або винаходить що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- винахідник — див. розумний Словник синонімів Вусика
- винахідник — Винахі́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- винахідник — ВИНАХІ́ДНИК, а, ч. Той, хто винайшов або винаходить що-небудь. [Шумейко:] А то ще зробив дощомір власної конструкції… [Вася (з повагою):] Значить, ви теж винахідник? (Мик., І, 1957, 435); У містечку Вороновиці жив винахідник літака О. Ф. Можайський (Цюпа, Україна.., 1960, 250). Словник української мови в 11 томах