1. Словник української мови в 11 томах

винахідник

ВИНАХІ́ДНИК, а, ч. Той, хто винайшов або винаходить що-небудь.

[Шумейко:] А то ще зробив дощомір власної конструкції… [Вася (з повагою):] Значить, ви теж винахідник? (Мик., І, 1957, 435);

У містечку Вороновиці жив винахідник літака О. Ф. Можайський (Цюпа, Україна.., 1960, 250).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винахідник — винахі́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. винахідник — -а, ч. Той, хто винайшов або винаходить що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. винахідник — ВИНАХІ́ДНИК, а, ч. Той, хто винайшов або винаходить що-небудь. Кому ж першому розпочати нову еру людськості (не рахуючи, розуміється, самого винахідника, який, звичайно, в даному випадку за реально існуючу істоту вважатися не може)? (В. Словник української мови у 20 томах
  4. винахідник — див. розумний Словник синонімів Вусика
  5. винахідник — Винахі́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)