винахідник
ВИНАХІ́ДНИК, а, ч. Той, хто винайшов або винаходить що-небудь.
[Шумейко:] А то ще зробив дощомір власної конструкції… [Вася (з повагою):] Значить, ви теж винахідник? (Мик., І, 1957, 435);
У містечку Вороновиці жив винахідник літака О. Ф. Можайський (Цюпа, Україна.., 1960, 250).
Словник української мови (СУМ-11)