винахідливість
ВИНАХІ́ДЛИВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. винахі́дливий.
Можна сміливо твердити, що жоден геній не зміг би створити те, що легко й незмушено творить природа порядком великої винахідливості (В. Підмогильний);
Смокчучи її [грудочку снігу], зачепився [Максим] поглядом за лейтенантів кашкет – і згадав тюрму й винахідливість в'язнів (І. Багряний);
Він аж тремтів увесь, коли траплявся такий небезпечний випадок.., де можна було дати волю своїй винахідливості, умінню, хоробрості (О. Гончар);
Відомо, що людина за складних обставин здатна виявити таку силу і винахідливість, про які й сама не підозрює (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)