винуватець —
(той, що провинився в чомусь) боржник, призвідник, розм. призвідця, у знач, ім. винний, винуватий.
Словник синонімів Полюги
винуватець —
винува́тець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
винуватець —
Провинник, р. провинець, як ім. ВИННИЙ; (боргу) боржник; (аварії) спричинник, призвідник.
Словник синонімів Караванського
винуватець —
[виенуватеиц'] -ац':а, ор. -ац:еим, м. (на) -ац:еив'і/-ац':у, мн. -ац':і, -ац':іў
Орфоепічний словник української мови
винуватець —
-тця, ч. 1》 Той, хто вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. || чого. Той, хто є причиною чого-небудь. 2》 діал. Боржник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
винуватець —
хохл. (віновнік) провинця
Словник чужослів Павло Штепа
винуватець —
ВИНУВА́ТЕЦЬ, тця, ч. 1. Той, хто вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. Обох молодих винуватців, що вже не знати чого сподівалися, зараз випустили з в'язниці (І.
Словник української мови у 20 томах
винуватець —
ВИНУВА́ТЕЦЬ чого (той, хто спричиняє що-небудь, звич. погане), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЕЦЬ) розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм., ПРИЧИ́НЕЦЬ заст. Суду все зрозуміло.
Словник синонімів української мови
винуватець —
ВИНУВА́ТЕЦЬ, тця, ч. 1. Той, хто вчинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився у чомусь. Обох молодих винуватців, що вже не знати чого сподівалися, зараз випустили з в’язниці (Фр.
Словник української мови в 11 томах