винуватець

ВИНУВА́ТЕЦЬ, тця, ч.

1. Той, хто вчинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився у чомусь.

Обох молодих винуватців, що вже не знати чого сподівалися, зараз випустили з в’язниці (Фр., V, 1951, 74);

Вислухавши, як водиться, донесення стражника про суть провини того чи іншого шахрая, пристав зупиняв на винуватцеві свій важкий олив’яний погляд (Гончар, Таврія, 1952, 80);

Учні самі ревниво стежили за тим, щоб ніхто не пропустив навчання. На винуватця нападалися всім класом (Збан., Малин. дзвін, 1958, 232);

// чого. Той, хто є причиною чого-небудь.

Винуватці тої катастрофи — два хлопчики літ семи-восьми та п’ятиліток-дівчинка — наче не чули сердитого материного поклику (Коцюб., І, 1955, 186);

Чекаючи нового нападу кашлю, він [розвідник] лежав без жодної думки.. Раптом його обпалила свідомість, що він буде винуватцем загибелі своїх товаришів (Багмут, Опов., 1959, 59);

Люди завжди шукають винуватця свого нещастя, хай це буде і любима людина (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 398);

Коли з’явився Роман, його зустріли оплесками, нібито він був винуватцем весільного торжества (Минко, Ясні зорі, 1951, 252).

2. діал. Боржник.

Значення в інших словниках

1. винуватець — (той, що провинився в чомусь) боржник, призвідник, розм. призвідця, у знач, ім. винний, винуватий.  Словник синонімів Полюги
2. винуватець — винува́тець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. винуватець — Провинник, р. провинець, як ім. ВИННИЙ; (боргу) боржник; (аварії) спричинник, призвідник.  Словник синонімів Караванського
4. винуватець — [виенуватеиц'] -ац':а, ор. -ац:еим, м. (на) -ац:еив'і/-ац':у, мн. -ац':і, -ац':іў  Орфоепічний словник української мови
5. винуватець — -тця, ч. 1》 Той, хто вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. || чого. Той, хто є причиною чого-небудь. 2》 діал. Боржник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. винуватець — хохл. (віновнік) провинця  Словник чужослів Павло Штепа
7. винуватець — ВИНУВА́ТЕЦЬ, тця, ч. 1. Той, хто вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. Обох молодих винуватців, що вже не знати чого сподівалися, зараз випустили з в'язниці (І.  Словник української мови у 20 томах
8. винуватець — ВИНУВА́ТЕЦЬ чого (той, хто спричиняє що-небудь, звич. погане), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЕЦЬ) розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм., ПРИЧИ́НЕЦЬ заст. Суду все зрозуміло.  Словник синонімів української мови
9. винуватець — Винува́тець, -ва́тця, -тцеві, -ва́тцю! -ва́тці, -тців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)