випитувати —
-ую, -уєш, недок., випитати, -аю, -аєш, док., перех. і неперех. Настирливо розпитувати, намагаючись дізнатися про кого-, що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
випитувати —
ВИПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПИТАТИ, аю, аєш, док., кого про кого – що, у кого – що і без дод. Настійливо розпитувати, намагаючись дізнатися про кого-, що-небудь. – Василечку, голубчику, соколику мій! Не випитуй же в мене, чи люблю я тебе (Г.
Словник української мови у 20 томах
випитувати —
див. вивідувати; питати; шукати
Словник синонімів Вусика
випитувати —
випи́тувати ро́зуму у кого і без додатка. Дізнаватися про що-небудь у когось або перевіряти чию-небудь обізнаність у чомусь. — Де ви мене в лісі бачили? Де? — з викликом глянув на полісовщика.— Дурний ти, мов колода, а не журишся. Гадаєш, розуму випитую?...
Фразеологічний словник української мови
випитувати —
ВИПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПИТАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех. Настирливо розпитувати, намагаючись дізнатися про кого-, що-небудь. — Василечку, голубчику, соколику мій! Не випитуй же в мене, чи люблю я тебе (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах
випитувати —
Випитувати, -тую, -єш сов. в. випитати, -таю, -єш, гл. Вывѣдывать, вывѣдать разспросами, допрашивать, разспрашивать, разспросить. Все роспитують та випитують, і що вони судейським не кажуть, не ймуть віри. Стор. І. 48.
Словник української мови Грінченка