виселення —
ви́селення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
виселення —
Дія правоохоронних органів, які звільняють за рішенням суду приміщення, яке незаконно займається. англ. eviction; нім. Exmittierung f=; угор. kilakoltatás; рос. выселение.
Словник із соціальної роботи
виселення —
-я, с. Дія за знач. виселити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
виселення —
ВИ́СЕЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́селити. Згодом потім прибіг в Горобцівку урядовець .. і доклав своєму начальникові, що писар Коцюбенко не вчинив нічого такого, за що б заслуговував на виселення з Горобцівки (І.
Словник української мови у 20 томах
виселення —
ВИ́СЕЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́селити. На багатолюдних зборах селяни ухвалювали постанови про конфіскацію куркульського майна і виселення найбільш вороже настроєних куркулів (Іст. УРСР, II, 1957, 358).
Словник української мови в 11 томах