Виселя́ти, -ля́ю, -ля́єш; ви́селити, ви́селю, -лиш кого звідки
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках
виселяти —
виселя́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
виселяти —
-яю, -яєш, недок., виселити, -лю, -лиш, док., перех. Примушувати кого-небудь залишити своє місце проживання (житло, населений пункт, певну місцевість). || Переводити, переселяти з одного місця проживання в інше.
Великий тлумачний словник сучасної мови
виселяти —
ВИСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́СЕЛИТИ, лю, лиш, док., кого, що. Примушувати кого-небудь залишити своє місце проживання (житло, населений пункт, певну місцевість). Уранці жахлива новина: нашу родину виселяють із села (О.
Словник української мови у 20 томах
виселяти —
ВИСЕЛЯ́ТИ (примушувати кого-небудь залишити своє місце проживання — житло, населений пункт, місцевість), ЗСЕЛЯ́ТИ розм. рідко, ВИДВОРЯ́ТИ заст. — Док.: ви́селити, зсели́ти, ви́дворити. Постановив (о. Артемій) виселити Коцюбенка з села (І.
Словник синонімів української мови
виселяти —
ВИСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́СЕЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Примушувати кого-небудь залишити своє місце проживання (житло, населений пункт, певну місцевість).
Словник української мови в 11 томах
виселяти —
Виселя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. виселити, -лю, -лиш, гл. Выселять, выселить. Із неволі на родющу любу землю виселяє. К. Псал. 150.
Словник української мови Грінченка