виселяти
ВИСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́СЕЛИТИ, лю, лиш, док., кого, що.
Примушувати кого-небудь залишити своє місце проживання (житло, населений пункт, певну місцевість).
Уранці жахлива новина: нашу родину виселяють із села (О. Ковінька);
– Це Коцюбенко підвів під мене підступ! – сказав о. Артемій і постановив виселити Коцюбенка з села (І. Нечуй-Левицький);
– Через твій дурний розум пан може виселити з лісу і Морозенків, і діда Дуная, і Гончара, і всіх лісовиків (М. Стельмах);
// Переводити, переселяти з одного місця проживання в інше.
Під час німецької окупації нашу родину виселили на хутір, у напіврозвалену хатину діда Василя (з мемуарної літ.).
Словник української мови (СУМ-20)