внучка —
вну́чка іменник жіночого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
внучка —
(онучка, рідко унучка), -и, ж. Зменш. до внука.
Великий тлумачний словник сучасної мови
внучка —
ВНУ́ЧКА (ОНУ́ЧКА, рідко УНУ́ЧКА), и, ж. Зменш. до вну́ка. А внучка в юпку одяглась У Катрину і ніби йшла До діда в гості (Т. Шевченко); Чайка майже не слухав. Перед очима його все ще стояв величний патріарх із тою дівчиною – донькою чи онучкою.
Словник української мови у 20 томах
внучка —
ВНУ́ЧКА (ОНУ́ЧКА, рідко УНУ́ЧКА), и, ж. Зменш. до вну́ка. А внучка в юпку одяглась У Катрину і ніби йшла До діда в гості (Шевч., І, 1951, 320); Навчається добре бабусина внучка. Погано лише, що росте білоручка (С. Ол., Вибр., 1959, 154).
Словник української мови в 11 томах