внучка

ВНУ́ЧКА (ОНУ́ЧКА, рідко УНУ́ЧКА), и, ж. Зменш. до вну́ка.

А внучка в юпку одяглась У Катрину і ніби йшла До діда в гості (Шевч., І, 1951, 320);

Навчається добре бабусина внучка. Погано лише, що росте білоручка (С. Ол., Вибр., 1959, 154).

Значення в інших словниках

1. внучка — вну́чка іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. внучка — (онучка, рідко унучка), -и, ж. Зменш. до внука.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. внучка — ВНУ́ЧКА (ОНУ́ЧКА, рідко УНУ́ЧКА), и, ж. Зменш. до вну́ка. А внучка в юпку одяглась У Катрину і ніби йшла До діда в гості (Т. Шевченко); Чайка майже не слухав. Перед очима його все ще стояв величний патріарх із тою дівчиною – донькою чи онучкою.  Словник української мови у 20 томах
4. внучка — Вну́чка і ону́чка, -чки, -чці; -чки, -чок, -чкам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)