внучок
ВНУ́ЧОК (ОНУ́ЧОК, рідко УНУ́ЧОК), чка, ч. Зменш. до внук.
Знайомого [знайомого] він пана внучок (Котл., II, 1952, 194);
— Онучок у мене є. Втішне таке, сибірне хлоп’я (Збан., Єдина, 1959, 212).
Словник української мови (СУМ-11)ВНУ́ЧОК (ОНУ́ЧОК, рідко УНУ́ЧОК), чка, ч. Зменш. до внук.
Знайомого [знайомого] він пана внучок (Котл., II, 1952, 194);
— Онучок у мене є. Втішне таке, сибірне хлоп’я (Збан., Єдина, 1959, 212).
Словник української мови (СУМ-11)