внучок —
(онучок, рідко унучок), -чка, ч. Зменш. до внук.
Великий тлумачний словник сучасної мови
внучок —
ВНУ́ЧОК (ОНУ́ЧОК, рідко УНУ́ЧОК), чка, ч. Зменш. до внук. Знакомого [знайомого] він пана внучок (І. Котляревський); Тепер бігає мій онучок Павлушка веселий, хороший, а я, дід, знаю, що виросте він чудесним хлопцем (Остап Вишня); – Онучок у мене є.
Словник української мови у 20 томах
внучок —
див. внук; дитина
Словник синонімів Вусика
внучок —
ВНУ́ЧОК (ОНУ́ЧОК, рідко УНУ́ЧОК), чка, ч. Зменш. до внук. Знайомого [знайомого] він пана внучок (Котл., II, 1952, 194); — Онучок у мене є. Втішне таке, сибірне хлоп’я (Збан., Єдина, 1959, 212).
Словник української мови в 11 томах