вчиття —
вчиття́ іменник середнього роду навчання арх.
Орфографічний словник української мови
вчиття —
-я, с., заст. Навчання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вчиття —
ВЧИТТЯ́, я, с., заст. Навчання. Давно був час починати вчиття (Б. Грінченко); Неділя. Вчиття в школі нема, і Яків Петрович після обіду стоїть у кімнатці своїй і дивиться у вікно (А. Тесленко).
Словник української мови у 20 томах
вчиття —
НАВЧА́ННЯ (процес передавання й засвоєння знань, уміння, досвіду), УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ) розм., ВЧИТТЯ́ заст., НАУ́КА заст.; ОСВІ́ТА (піднесення рівня знань). Приїхавши в це містечко на навчання, я спершу жив у тітки (Є. Гуцало); Підбільшала Оленка.
Словник синонімів української мови
вчиття —
ВЧИТТЯ́, я, с., заст. Навчання. Давно був час починати вчиття (Гр., Без хліба, 1958, 33); Неділя. Вчиття в школі нема, і Яків Петрович після обіду стоїть у кімнатці своїй і дивиться у вікно (Тесл., Вибр., 1950, 90).
Словник української мови в 11 томах