вчиття

ВЧИТТЯ́, я, с., заст.

Навчання.

Давно був час починати вчиття (Б. Грінченко);

Неділя. Вчиття в школі нема, і Яків Петрович після обіду стоїть у кімнатці своїй і дивиться у вікно (А. Тесленко).

Значення в інших словниках

1. вчиття — вчиття́ іменник середнього роду навчання арх.  Орфографічний словник української мови
2. вчиття — -я, с., заст. Навчання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вчиття — НАВЧА́ННЯ (процес передавання й засвоєння знань, уміння, досвіду), УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ) розм., ВЧИТТЯ́ заст., НАУ́КА заст.; ОСВІ́ТА (піднесення рівня знань). Приїхавши в це містечко на навчання, я спершу жив у тітки (Є. Гуцало); Підбільшала Оленка.  Словник синонімів української мови
4. вчиття — Вчиття́, -ття́, -ттю́, -ття́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. вчиття — ВЧИТТЯ́, я, с., заст. Навчання. Давно був час починати вчиття (Гр., Без хліба, 1958, 33); Неділя. Вчиття в школі нема, і Яків Петрович після обіду стоїть у кімнатці своїй і дивиться у вікно (Тесл., Вибр., 1950, 90).  Словник української мови в 11 томах