відати —
-аю, -аєш, недок. 1》 перех., а також із спол. як, що, заст. Знати, мати про що-небудь уявлення, відомості. 2》 неперех., діал. Розвідувати, збирати відомості. 3》 неперех. Керувати, розпоряджатися чим-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відати —
ВІ́ДАТИ, аю, аєш, недок. 1. що, також із спол. як, що. Знати, мати про що-небудь уявлення, відомості. Хто відає, як хто обідає (Номис); [Настя:] Ой, хто знає, хто відає моє велике горе! (І. Нечуй-Левицький); [Маруся:] Якби ти відав, що то є кохання (В.
Словник української мови у 20 томах
відати —
Не відаючи завтрішнього, нинішнім оп’янюємо себе. Не знаємо, що буде завтра, тому тішимося сьогоднішнім днем.
Приповідки або українсько-народня філософія
відати —
див. знати; керувати
Словник синонімів Вусика
відати —
ві́дом не ві́дати чого. Зовсім нічого не знати про що-небудь; не мати жодних відомостей про щось. Мавра перед начальниками стала одрікатися: відом не відає, де Мусій Завірюха... (К. Гордієнко).
Фразеологічний словник української мови
відати —
ЗНА́ТИ (мати якісь дані, відомості про кого-, що-небудь), ВІ́ДАТИ уроч. Хотів би я знати, про що той струмочок У мріях своїх гомонить між травою? (П. Тичина); (Маруся:) Якби ти відав, що то є кохання (В. Самійленко). МА́БУ́ТЬ вст. сл.
Словник синонімів української мови
відати —
ВІ́ДАТИ, аю, аєш, недок. 1. перех., а також із спол. як, що, заст. Знати, мати про що-небудь уявлення, відомості. Хто відає, як хто обідає (Номис, 1864, № 6518); [Настя:] Ой, хто знає, хто відає моє велике горе! (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
відати —
Відати, -даю, -єш, (вім, віси, вість) гл. Знать, вѣдать. Не вім, за що їм так довіря князь. Стор. МПр. 97. Ніхто того не відає, як хто обідає. Ном. Та коли б я знала, коли б я відала, що засватана буду. Мет.
Словник української мови Грінченка