відколи

Відко́ли, присл.

Значення в інших словниках

1. відколи — відко́ли прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. відколи — 1》 присл. З якого часу. 2》 присл., рідко. З якої вже пори, з якого вже часу; давно. 3》 спол. Уживається на початку підрядного речення часу з указуванням на дію, від якої починається дія, виражена в головному реченні; з того часу як.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відколи — ВІДКО́ЛИ. 1. присл. З якого часу. – Відколи це ви, колего, почали добачати користь у нашій праці? (М. Коцюбинський); – Відколи це ти таким розумним став? (Григорій Тютюнник); – Це відколи? – Артур вдав занепокоєння. – Відтепер, – гордо сказала вона (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. відколи — як (відко́ли) світ сві́том. Споконвіку, здавна. — Цехи — то для міст, для ремісників, а у нас по селах, як світ світом, цехів ніяких не бувало та й не буде (І. Франко); —Відколи світ світом, .. ніхто не чув, щоб рубали та палили виноград (М.  Фразеологічний словник української мови
5. відколи — ВІДКО́ЛИ. 1. присл. З якого часу. — Відколи це ви, колего, почали добачати користь у нашій праці? (Коцюб., І, 1955, 199); — Відколи це ти таким розумним став? (Тют., Вир, 1964, 175). 2. присл., рідко. З якої вже пори, з якого вже часу; давно.  Словник української мови в 11 томах
6. відколи — Відколи нар. 1) Съ какихъ поръ. Відколи пішов, та й нема. Рудч. Ск. ІІ. 35. 2) Съ тѣхъ поръ, какъ. Ще не чула, одколи живу на світі. Левиц. Пов. 341.  Словник української мови Грінченка