Словник української мови в 11 томах

відколи

ВІДКО́ЛИ.

1. присл. З якого часу.

— Відколи це ви, колего, почали добачати користь у нашій праці? (Коцюб., І, 1955, 199);

— Відколи це ти таким розумним став? (Тют., Вир, 1964, 175).

2. присл., рідко. З якої вже пори, з якого вже часу; давно.

— Он вечеря вже готова ще одколи, а вас нікого нема! (Вовчок, І, 1955, 123);

— Відколи пашпорта не переміняв!! — не випускаючи з рук паперу, дивувався голова (Мирний, II, 1954, 38).

3. спол. Уживається на початку підрядного речення часу при вказуванні на дію, від якої починається дія, виражена в головному реченні; з того часу як; з тих пір як.

Відколи Зоня з Юзею перейшли на "ти", у їх приязні непомітно, але хутко сталася зміна (Л. Укр., III, 1952, 656);

Одколи приїхала з Києва Мар’яна, у тихому закутку як рої загули (Вас., І, 1959, 265);

Минуло два дні, відколи серед пустинної тундри став мисливський намет. (Трубл., І, 1955, 195).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. відколи — відко́ли прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. відколи — 1》 присл. З якого часу. 2》 присл., рідко. З якої вже пори, з якого вже часу; давно. 3》 спол. Уживається на початку підрядного речення часу з указуванням на дію, від якої починається дія, виражена в головному реченні; з того часу як.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відколи — ВІДКО́ЛИ. 1. присл. З якого часу. – Відколи це ви, колего, почали добачати користь у нашій праці? (М. Коцюбинський); – Відколи це ти таким розумним став? (Григорій Тютюнник); – Це відколи? – Артур вдав занепокоєння. – Відтепер, – гордо сказала вона (Ю.  Словник української мови у 20 томах
  4. відколи — як (відко́ли) світ сві́том. Споконвіку, здавна. — Цехи — то для міст, для ремісників, а у нас по селах, як світ світом, цехів ніяких не бувало та й не буде (І. Франко); —Відколи світ світом, .. ніхто не чув, щоб рубали та палили виноград (М.  Фразеологічний словник української мови
  5. відколи — Відко́ли, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. відколи — Відколи нар. 1) Съ какихъ поръ. Відколи пішов, та й нема. Рудч. Ск. ІІ. 35. 2) Съ тѣхъ поръ, какъ. Ще не чула, одколи живу на світі. Левиц. Пов. 341.  Словник української мови Грінченка