відлучений

Відлу́чений, -на, -не

Значення в інших словниках

1. відлучений — відлу́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відлучений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відлучити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відлучений — ВІДЛУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відлучи́ти. Як народові, сім десятків років одлученому від віри, знову прилучитися до неї, подолати духовну розірваність, збагнути сутність Бога? (з публіц. літ.); Недовго жила її від грудей відлучена дитина (Н.  Словник української мови у 20 томах
4. відлучений — ВІДЛУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відлучи́ти. Микола все був "при смерті", вважав сам себе чужинцем, відлученим, а все-таки не вмирав (Фр., IV, 1950, 386); Недовго жила її від грудей відлучена дитина (Кобр., Вибр., 1954, 86).  Словник української мови в 11 томах